
Значит, доехал я до своей мояшкиной квартиры, и тут прямо на столе огромная игла и дрянь. Я даже на ее морду глянул и спросил: "Че за крутая игрушка у нас тут, дорогая?". А она мне говорит: "Это эйсид, братишка, штука нешуточная!". Ну я и подумал, что пора уже опробовать новые ощущения, так что почему бы и нет?
И вот, я мужик-наркоман уже, поставился как полагается, и готов к новому витку судьбы. Все равно в театр собирался, а что там будет – я ведь не знал. Думал, что может пойду и буду скипать спектакль, но свою жизнь я все-таки решил прожить, не то что-то там пропускать.
И вот, прихожу я в театр, сижу в зале и жду начала. А тут уже начинаются трепетные ощущения, эйсид делает свое дело. Я начинаю видеть краски и звуки, которых раньше не замечал. И тут, братцы, начинается самое интересное.
На сцене я вижу танец, чувствую ритм, который заставляет меня двигаться в такт. Я становлюсь участником этого спектакля, по сути играю главную роль. Чувствую себя звездой, которая сияет на сцене и заставляет зал ломиться в аплодисменты.
Но, увы и ах, хороший наркотик рано или поздно покидает организм, и вот я уже не такой яркий и не такой танцующий. Именно в этот момент мояшкина подруга решает бросить меня на произвол судьбы и уйти с другим типом, который, как оказалось, привез барбы.
Вот так, сбитый с толку и опозорившись перед всем залом, я остаюсь один на сцене, весь в поту и визжу от музыки, которую только я слышу. Честно говоря, братцы, это был не самый лучший вечер моей жизни.
| Название мошки | Ощущения |
|---|---|
| Закладки | Разноцветные линии и краски, которые танцуют перед глазами |
| Эйсид | Музыкальные ритмы, кажется, что стал самим звуком |
| Барбы | Безразличие и сонливость, в результате которых остался без девушки |
Но, братцы, я по-прежнему остаюсь наркоманом с мечтами о ярких цветах и необычных звуках. И если в следующий раз я решусь на новый эксперимент, то буду знать, что лучше сначала проверить, кем оказывается мояшкина подруга.
Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?
Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.
Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.
Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".
Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!
Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.
Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.
Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.
Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.
Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.
Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.
Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.
Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.
Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.
Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.
Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.